ЛЮДИНА НЕХАЙ НЕ РОЗЛУЧАЄ

Коли сімя не на камені

«І підійшли до Нього Фарисеї, і, спокушаючи Його, запитали: «Чи дозволено чоловікові розводитися з жінкою своєю з будь-якої причини?» Він сказав їм у відповідь: «Чи не читали ви, що Той, Хто створив споконвіку людей, створив їх чоловіком і жінкою?» І сказав: «Тому залишить чоловік батька і матір і з’єднається з жінкою своєю, і будуть вони обоє одним тілом. Тому вони вже не двоє,  а одне тіло. Отже, що Бог з’єднав, людина нехай не розлучає!» (Мт. 19:3-6).

У наші дні гріх невиправданого сімейного розпаду є важким тягарем для всього людства. Неупереджена статистика фіксує розлучень на тисячу шлюбів у у1060-му і 1980-му рр. відповідно: Данія: 182 – 448, Франція: 107 – 308, Швейцарія: 127 – 290, Австрія: 145 – 296, (колишня) ФРН: 122 – 298, (колишній) СРСР: 161 – 362 (АиФ №3, 1993 р.). А в деяких містах України сьогодні з кожних трьох шлюбів два розпадаються. Тисячі сімей – на грані розвалу. О, на якому низькому рівні знаходиться престиж чоловіків в очах дружин і навпаки.

Ось наприклад. По дорозі до Рівного нас зупиняють дві жінки. Просять підвести. В розмові виявляється, що одна з них у свої неповні тридцять років уже розлучена. Запитую: «З якої ж причини сталася у вас ця трагедія?» «Чоловік пиячив, бився, дебоширив. Не стало сил терпіти, розлучилася…»

Подібних прикладів тільки на Рівненщині тисячі. Чому ж так низько морально опустилася людина, загубивши повагу й довір’я в сім’ї? Куди зникла перша любов? Та чи вона взагалі була  причиною багатьох шлюбів?

Цей сумний вступ змальовує ситуацію в світі, де люди живуть не знаючи ні Бога, ні про Бога. На превеликий жаль, сьогодні і в євангельському християнстві не в багатьох сім’ях можуть похвалитися згодою, миром, тишею, щасливим подружнім життям. Причина? Божа наука про шлюб і сім’ю не у всіх в пошані, а для деяких молодих братів і сестер вона взагалі є не прийнятною – «не сучасною». Відтак сім’ї будуються не на наріжному камені. Що ж збереже їх у час хитавиці? Ніхто і ніщо.

Шановні християни, якщо ви маєте Біблію , то відкрийте другу книгу Мойсея на двадцятому розділі, одинадцятому вірші. Читаймо: «Не чини перелюбу». Це сьома заповідь в Законі Божому. Що ми знаємо про перелюб? Та перш ніж говорити про цей гріх у світлі Слова Божого, нагадаймо собі

Початковий план Божий для сім’ї

Найперше, шлюб і сім’я – то є одвічна установа Божа: спільне проживання чоловіка і жінки, яких Він створив і підібрав одне для одного, установлене вічно Сущим — Єговою. На землі такий союз має символізувати і нагадувати про союз іще прекрасніший – небесну єдність Христа й Церкви. Павло каже, що це – «велика таємниця» (Еф. 5:32) – єднання, в результаті якого твориться «одне тіло» (там же, вірш 31-й). Тому, коли Павло порівнював чоловіка з Хрестом, а жінку – з Церквою, він писав: «Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву і віддав Себе зза неї… Так повинні чоловіки любити жінок своїх, як свої тіла: хто любить жінку свою, той любить себе самого. Бо ніхто ніколи не ненавидів тіла свого, а годує і гріє його, як і Христос Церкву» (Еф. 5:25, 28, 29). Апостол нагадував і жінкам, щоб в любові та повазі корилися чоловікам своїм, як Господу, бо чоловік є головою для жінки, як і Христос — для Церкви (там же, вірші 22-24).

Якби всі народжені згори християни шанували цю науку, не було б серед нас фактів окремого проживання з’єднаних сімейним союзом чоловіків і жінок, а про розлучення не було б і мови. Лженаука відверто нехтує апостольськими сімейними традиціями і пропонує своїм слухачам почувати себе «вільніше» в сімейних «узах». Хіба ви не чули порад приблизно такого змісту: «Ви ж не підходите один одному. Для чого вам мучитись?» Але кожен, хто «підходить» під слово Боже, підійде один одному і в сімейному союзі. Тим часом, ті, хто живе не духом, але за тілом, розлучення, повторні заміжжя чи женіння сприймають так, як переїзд з одного дому в інший. Але Господь учив, що так чинити – гріх! Коли Йому натякнули, що Мойсей дозволив давати жінці розвідний лист, Він сказав (Мт. 19.8): «Мойсей, по жорстокості сердець ваших, дозволив вам розводитися з жінками вашими; а спочатку так не було». На початку життя людського не було й мови, щоб чоловік і жінка, перебуваючи в шлюбі, жили окремо чи розлучалися і створювали нові сім’ї. Лише гріх чинить безлад в подружнім житті, а відтак – в помісних і вселенських церквах.

Два види сімейного безладу

Ці види досить умовні. В основі всякого сімейного безладдя лежить непокора волі Божій щодо подружніх обов’язків, невміле виховання дітей обома чи одним із батьків, стремління до матеріального збагачення, при якому не обійтись без спалахів сварок і непорозумінь: диявол покаже комусь з подружжя, що хтось з них марнотратник чи нероба і т. ін. Проте є безлад, якого ми набули у світському житті і з яким прийшли до Господа, і є сімейна напруга, що виникла у християн, чий шлюб від початку був Благословенний Богом. Тому і підхід до їх вирішення у церквах має бути глибоко продуманим, виваженим на основі Писання з урахуванням абсолютно всіх відомих фактів з життя «хворої» сім’ї. Найперше на що я хочу звернути увагу братів-служителів, це – пильнувати, щоб в церкву не проникали особи з невпорядкованим подружнім життям, якщо такого порядку можна все-таки домогтися до вступу в завіт з Господом. Ситуація кожного майбутнього члена громади повинна бути всесторонньо вивчена , проаналізована і полагоджена якнайкраще. При потребі слід молитися, закладати піст, щоб Господь дав ясне розуміння, як діяти в тому чи іншому випадку. Інакше – хвороба новонародженого члена стане хворобою тіла – церкви з усіма можливими духовними ускладненнями.

Бог приймає наш перший законний шлюб

                Дехто міркує, що все, вчинене в так званому світському житті всупереч волі Божій, прощається і в новому житті до уваги не береться. Можливо, така думка виправдана стосовно будь-якого гріха, крім повторних одружень, які, хоч і прощаються, але в церковному житті до уваги беруться. В якому розумінні? Коли пара взяла свій перший шлюб, — нехай без Бога, нехай з громадянського чи релігійного благословення, — Бог приймає його і має юнака за чоловіка, а дівчину за його дружину. Невже ж після того, як вони розлучаться через якесь беззаконня, вона не рахується йому за дружину, він їй – за чоловіка? Вона, перша, назавжди залишиться дружиною, а він, перший, її чоловіком, а для дітей, якщо вони є, — вона – мати, він – батько (Це справді так,адже молоді обіцяють берегти вірність один одному аж до смерті. Еклізіаст зауважує, краще не обіцяти, як обіцяти і не виконати (Ек. 5:4). Що ж являють собою можливі наступні шлюби? Нехай кожен читач дасть сам собі чесну відповідь. І коли розлучена і знов одружена особа покається і навернеться до Господа, треба розібратися, чи нема в неї можливості відновити перший шлюб. Якщо нема, милість Божа буде над другою сім’єю. Але така особа (якщо це брат, наприклад), при всій над нею милості Господній не може бути допущена до відповідального церковного служіння, бо порушиться вимога «бути чоловіком однієї дружини» (1Тим. 3.12). Будучи розлученим і неодруженим і прийшовши до Господа, брат, при живій першій дружині, шлюб з другою жінкою брати не може. При цьому трактування вини її перелюбу як дозволу на розлучення не допустиме, за Писанням, як дозвіл на одруження. Також і слова в 1Кор. 7:15: «Якщо невіруючий хоче розлучитись, нехай розлучається. Брат чи сестра в таких випадках не зв’язані: Бог покликав нас до миру» не є підставою не вважати дружиною першу (невіруючу) жінку і брати собі дружину в Господі. А де гарантія, наприклад,що вчинивши під диявольським тиском це розлучення, невіруюча жінка не одумається і не захоче невдовзі повернутися до законного чоловіка? Чи має він, віруючий, право позбавляти її цієї можливості, а заодно і спасіння її душі? (Див. : 1 Кор. 7:16).

Як ви розумієте «перелюб»?

                «Кожен, хто розводиться з дружиною своєю і одружиться з іншою, чинить перелюб, і кожен, хто одружиться з розведеною, чинить перелюб» (Лк. 16:18). Слово Боже ніколи не суперечить само собі. Амінь. Дозволене нам розлучення (в згаданих випадках) не є перелюбом. Перелюбом є з’єднання з іншою особою при наявності другої подружньої половини. Господь ніколи не позбавляє грішника можливості покаятися. І ми, християни, не робимо цього, якщо співпрацюємо з Ним.

Тому Боже терпіння має бути нашим терпінням аж до тілесної  нашої смерті. Тому якщо повторний шлюб, вчинений в світі, за певних умов може бути терпимим Господом, він недопустимий, коли ми пізнали Бога, а подружня половина ще жива. Навіть її перелюб не дає права нам вступати в перелюб. Тим більше, що вона в своєму перелюбі ще може покаятися, і ми повинні її простити, як і Господь простив нам наші провини. Дійсно, до миру покликав нас Господь, а не до ворожнечі хоча б з першою законною дружиною.

Текст в Матвія, 5:32, особливо в російському перекладі, ясно говорить про «повод прелюбодействовать». Тут говориться лише про розлучення з дружиною. Саме по собі воно не є перелюбом, якщо не буде нового одруження. Але воно дає для неї привід вступити з кимось в перелюб, якщо вона до цього ще немає такого гріха, Тобто, якщо розрив шлюбу станеться не з причини перелюбу жінки, то чоловік штовхне її до цього. І хоч з Його боку нема перелюбу, зате є інший гріх: він своїм нетерпінням до її недоліків розвалить те, що Бог визнав за шлюб, за сім’ю – це по-перше, а по-друге, дав жінці завести перелюбні зв’язки. А писання що каже? «Але, щоб уникнути розпусти, нехай кожен має свою жінку, і кожна жінка нехай має свого чоловіка» (1 Кор. 7:2).

В деяких конфесіях є спроби прочитувати місця в Євангелії від Матвія, 5:32 і 19:9 як дозвіл розвестися виключно в одному випадку: коли йдеться не про перший, а про другий, повторний, а тому не прийнятий Богом шлюб, розвестися для того, щоб вернутися до першого сімейного союзу. Але таке причитування в даному випадку невірне.

Писання таки дає дозвіл на розлучення, але не дає згоди на наступний шлюб (Див.:1 Кор. 7:10-11). Ці випадки в Писанні, як ми бачили вище, окреслені чітко. Щодо проблеми виходу з повторного шлюбу, то вона в кожному випадку вирішується неоднозначно: де можна припинити його і відновити попередній, це слід зробити (таке буває можливим, коли повторний шлюб чинять віруючі особи; фактично, вони повинні виправити свою помилку). А якщо відновити першу сім’ю неможливо, Божа милість покриває цю прикрість. Як правило, це стосується того безладу, якого людина наробила в світському житті.

Підкреслимо ще раз: розведені раніше (в безбожному житі) брат чи сестра не можуть взяти новий шлюб, навіть якщо їхня подружня половина (невіруюча) має нову сім’ю, тобто знаходиться в перелюбі, Тільки фізична смерть першого чоловіка чи дружини є підставою для нового одруження (Див.:Рим. :7:1-3). Не можна, за Писанням, ні юнаку, ні дівчині єднати свою долю з розведеною особою – незалежно, є сім’я в першої подружньої половини, чи нема (Мт. 5:32).

Зрозуміло, багатьом Божий порядок в питанні створення сім’ї не до вподоби. Але там, де нема порядку, там безлад, хаос. Щоби цей порядок не видавався нам таким прикрим, варто постійно пам’ятати ось що: єдиною причиною розпаду всякого нормально взятого шлюбу є якийсь гріх. Усякий раз, коли ви, образно кажучи, голосуєте за розлучення в будь чиїй волі, ви потураєте гріху. А його треба усунути, і сім’я збережеться. Оте світське «не зійшлись характерами» засвідчує одне: відсутність смирення в одної чи обох половин сімейної пари.

Щастя на … гріху?

                Даючи нам повну і абсолютну ясність у справі створення сім’ї, Слово Боже переслідує не стільки ту ціль, щоб зруйнувати чиєсь побудоване на гріху «щастя», стільки те, щоб застерегти від такого «щастя» тисячі інших християн. Бо перелюб – це «діло тіла» (Гал. 5:19). І вирок на нього суворий: «… ті, що чинять таке, не успадкують Царства Божого» (Гал.: 5:21). І якщо для тих, що наробили собі біди, ще будучи в світі, в незнанні, є надія на милість («Судия всей земли поступит ли неправосудно?) Бут. 18:25), то на що розраховують ті пастирі і члени церков, що свідомо «відкидають знання» (Ос. 4:6)? Їх аргумент, що перша дружина (чоловік) дають дозвіл законній розведеній половині вступити в новий шлюб, явно небіблійний. Є іще й третя група християн – звини служителів вчасно не навчених, Як тепер бути з ними? Безперечно, найкращий варіант – виправити помилку. Але додам, як часом казав ап.. Павло, від себе: враховуючи Лк. 12:48, можливо, і над ними буде якоюсь мірою явлена милість. Дивлячись, як щиро вони підійдуть до Господа зі своєю проблемою.

На закінчення хочеться сказати такі слова: міцна сім’я – міцна Церква, міцний народ Божий, той народ, що живе окремо і серед інших народів не рахується (Чис. 23:9). Дороге подружжя, брате й сестро в Господі, бережіть і шануйте один одного, любіть своїх діток. Пам’ятайте, що діти – то Боже благословення, не цурайтесь його. Любов’ю і вірою будуйте та зміцнюйте свої домашні осередки. Мир вам і рясні небесні благословення!

Василь АНТОНЮК

старший пресвітер

по Рівненській області.

«Євангельський голос» 3 /1997

Кстати, тоже очень интересно:

  • Проблема деторождения регулируется Богом.        Бог дарует детей человеку, благословляя его в пути, и это благословение обогащает, и печали с собой не приносит. Прочие разные рассуждения не от Бога. Бог решил создать человека и […]
  • Идти за Христом Последствием греха является разрыв человека с Богом. При, несомненно, близких отношениях Адама с Богом он все-таки был выселен из рая. Понимание происшедшего приходит только тогда, когда […]
  • Благословіння та вирок Говорячи про духовний стан та про духовний устрій ізраїльського суспільства Ісус Христос говорить: «на сидінні Мойсеєвім усілися Книжники та фарисеї» (МТ. 23.2). Констатуючи факт […]
  • Пророк Пророк – кто он? – это слуга Божий, через которого Бог возвещает волю Свою. «Господь сказал мне: не говори: "я молод"; ибо ко всем, к кому пошлю тебя, пойдешь, и все, что повелю тебе, […]

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Понравилась публикация !? Хотите получать новые прямо в свой почтовый ящик ? Нет ничего проще !