Подружжя і діти в плані Божому

Від початку створення люди­ни дві протилежні статі — чоловік та жінка доповню­вали одне одного в такій мірі, що вони були в Божому задумі як одне тіло.

І коли фарисеї, випробовуючи Ісуса Христа, запитали: “Чи дозво­лено дружину свою відпускати з причини всякої?” — Він сказав: “Чи ви не читали, що Той, Хто створив споконвіку людей “створив їх чоло­віком і жінкою; покине тому чоловік батька свого й матір, і пристане до дружини своєї, — і стануть вони обоє одним тілом, тому немає уже двох, але одне тіло” (Мт. 19:3-6).

Першим був створений Адам за образом і подобою Божою, але відчував себе самотнім серед бага­тьох живих створінь, хоч мав без­посередню спільність зі своїм Творцем — Богом. І тому сказав Гос­подь: “Не добре щоб бути чолові­кові самотнім, створю йому поміч, подібну до нього”.

І із Адамового тіла Бог створив жінку і привів її до нього. Це було перше найщасливіше подружжя в райському Саду, яке поблагосло­вив Бог і сказав до них: “Плодіть­ся, розмножуйтесь і наповняйте землю, володійте нею і пануйте над морськими рибами, і над птас­твом небесним, і над кожним пла­зуючим на землі”. Це був перший шлюб, даний Богом.

І добрий Отець подарував їм велике «придане» — володіти зем­лею і всім, що населяє її, користу­ватись райським добробутом, спо­живати чудові плоди з кожного дерева в Раю, тільки з дерева знан­ня добра і зла заборонив їсти, “бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш” (Бут. 2:16). Це була єдина заповідь для Адама і Єви.

Та позаздрив такому щастю змій-диявол, який з’явився першим людям в Едемі і облесливою мовою переконав Єву, що їм нічого злого не станеться, якщо вона зі своїм чоловіком будуть їсти з дерева, що посеред Раю, а що їм відкриються очі і стануть вони немов Боги, знаючи добро і зло (Бут. 3:4-5).

Єва послухала змія, порушила заповідь, Адам в догоду жінці та­кож їв із забороненого дерева; вони стали непокірні Богу, Який любив їх, а покорились дияволу — своєму лютому ворогові, і владу, яку їм дав Бог над землею і що її наповняє, пе­редали тому, хто їх обманув. А дия­вол, за їх послух йому, “подарував” їм смерть і рабство, в яке їх вловив.

Оце коротка історія райського щастя першої сім’ї на нашій землі.

А ми всі, потомки Адама, отри­мали в спадщину його гріховність, рабство, недуги та смерть.

Прагнення ж до подружнього життя залишилося таким же, хоч було дуже знівечене гріхом. Таке прагнення — від Бога, інакше б зем­ля залишилася безлюдною, або бу­ла б наповнена сиротами — безбат­ченками.

Апостол Павло говорив: “Весь людський рід Він з одного ство­рив, щоб замешкати всю поверх­ню землі… щоб Бога шукали, чи Його не відчують і не знайдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас” (Дії. 17:27).

Закон сім’ї вкладений в людсь­ку природу Богом, незалежно від раси, віровизнання чи безвір’я (Бут. 6:2-3).

З приходом Ісуса Христа на зем­лю, питання сім’ї в Його науці було піднесено на високий рівень.

За часів Старого Завіту, вождь народу Ізраїльського Мойсей до­зволяв відпускати жінку з різних причин, давши її розвідного листа, але Ісус Христос пояснив фарисеям, що Мойсей вимушений був дати такий дозвіл через жорстокосердя мужів, а спочатку так не було, і ска­зав: “Тож що Бог спарував, — люди­на нехай не розлучає!” (Мт. 19:6).

В Євангельській науці висвітле­ні божественні вказівки про став­лення чоловіка до жінки і навпаки, батьків до дітей і дітей до батьків (1 Петр. 3; Еф. 5:22-33; Кол. 3:18). І коли люди покірні цій науці, сім’я зберігається в спокої, любові, може і в матеріальних нестатках, але в щасливій атмосфері злагоди і по­розуміння у будь-яких ситуаціях життя.

Ми повинні зауважити, що в те­перішній час, коли на світовій арені з великою швидкістю розвиваються події, які свідкують, що “кінець всьому наблизився” (1 Петр. 4:7), і лукавий старається зі всією хитріс­тю проникнути в християнські сім’ї, щоб порушити спокій, аби зашко­дити їх готовності до приходу Ісуса Христа по Церкву.

І тому є велика потреба розгля­нути хоч деякі питання сімейного життя в світлі Слова Божого.

Апостол Павло, отримавши ли­ста від членів Коринфської церкви, в якому вони просили висвітлити питання одруження та пов’язані з ним інші питання, бо вже й тоді по­встали різні «вчителі», які забороня­ли одружуватися та ін., пише їм відповідь: “А про що ви писали ме­ні, то добре було б чоловікові не до­торкатися до жінки. Але щоб уник­нути розпусти, нехай кожен чоловік має дружину свою і кожна жінка має свого чоловіка” (1 Кор. 7:1-2).

І цілий розділ свого послання присвячує проблемам подружнього життя, щоб ще не одружені ясно усвідомили свій крок, вступаючи в шлюб. “Отож за сучасного утиску добрим вважаю я те, що чоловікові добре лишатися так, а коли ти оже­нишся, то не згрішиш; і як дівчина вийде заміж — вона не згрішить. Та муку тілесну такі будуть мати, а мені шкода вас” (1 Кор. 7:25-29).

Апостол вчить про вільний ви­бір, але попереджує, щоб наперед усвідомили труднощі, обов’язки, клопоти подружнього життя як чо­ловіка, так і жінки; і тому Слово Боже не примушує виходити чи не виходити заміж, женитись чи не женитись: “Нехай тільки так посту­пає кожен, як кому Бог призначив” (1 Кор. 7:17). “А тим, що побра­лись, наказую не я, а Господь: не­хай не розлучається дружина з сво­їм чоловіком… і не відпускати чо­ловікові дружини” (1 Кор. 7:10-11).

Отже, рішення прийняте: юнак жениться, дівчина виходить заміж. Радісний день шлюбу, молитви, поздоровлення, шлюбний парад, гості, вся увага на молодих…

З плином часу вся урочистість і святковість затихає, згладжується, життєві будні наповняються кло­потами і проблемами: турботи про хліб насущний, одіж, житло.

Трапляється, що не співпада­ють характери; десь з глибини людської природи молодих чоло­віка та жінки випливають різні недоліки, які не були помітні ра­ніше: непокірність жінки, суво­рість чоловіка, суперечки.

Лише коли обновляються спіль­ні молитви і читання Слова Божого — все налагоджується, появляється взаєморозуміння того, що доскона­лих чоловіка і жінки не буває і як Христос любить недосконалу Цер­кву, так і чоловіки повинні любити недосконалих дружин і навпаки, та разом удосконалюватися через мо­литву і Слово Боже (Еф. 5:25-27).

Знову приходить спільна ра­дість: народжується син чи дочка! “Діти — спадщина Господня, плід утроби — нагорода” (Пс. 127:3).

Та часто подружжя самовільно вирішують питання: мати чи не мати дітей. Якщо ж і мати, то по традиції гріховного світу “сын и дочка и на этом точка!”.

Але поглянемо, що про це гово­рить нам Слово Боже? Ми знаємо, що самі визначні жінки Біблії були неплідні: Сарра, Ревека, Анна, Єлисавета, що було в Ізраїлі неславою. Вони молились, щоб Бог дав їм дітей і Бог виходив їм назустріч.

“І згадав Бог про Рахіль, і ви­слухав її Бог і відчинив її утробу, і завагітніла вона, і сина народила”. Або: “Не бійся Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружина твоя Єлисавета сина породить тобі” (Лк. 1:13). І Єлизавета дякує Богу після народження Іоанна Хрестителя: “Так для мене Господь учинив за тих днів, коли зглянувся Він, щоб зняти на­ругу мою між людьми” (Лк. 1:25).

І ніде в Біблії не знаходимо, щоб люди мали якісь методи «плану­вання» сім’ї. Ной мав 3-х синів, Яків — 12. Єробаал мав аж 30 (Суд. 10:4). Кому скільки визначив Бог. Онан, син Юди, придумав хитрість, щоб не продовжити роду свого брата Єра. Це було злом в очах Господа і Він умертвив його (Бут. 38:9-10).

Бог нікому не доручав вирішу­вати, мати чи не мати дітей, бо це — Його рішення. Диявол на протязі людської історії не раз намагався розірвати родовід Авраама, щоб не допустити народження Месії, але Сам Бог оберігав його. Бог — визна­чаючий фактор в народженні людей: “Всі душі Мої: як душа батька, так і душа сина” (Єз. 18:4). “Ще поки тебе вформував в утробі матерній, Я пізнав був тебе”… (Єр. 1:5). Життя кожної людини від її зачаття до кін­ця відомі Йому і заплановані Ним.

Безбожна наука вчить людей іншому: “Душа твоєї дитини (осо­бливо ненародженої) в твоїх ру­ках, і в твоїй волі — жити їй чи ні!”

В нинішній вік, під керівництвом «генерала» диявола, іде в небувалих масштабах всесвітня війна матерів (разом з батьками і «спеціаліста­ми»), проти… своїх ще ненародже­них дітей — не силою вогнепальної чи атомної зброї, а цілим арсена­лом придуманих “мудрецями” цьо­го світу методів: засобами проти запліднення, спіралями, злочинною хірургією, абортами і т. п.

Після народження Ісуса Христа Ірод задумав вбити Немовля, нака­зав війську вбивати дітей від двох років і менше. А який же «Ірод» повелів вбивати власних дітей?

Тоді плакали матері за дітьми своїми, бо їх повбивало Іродове військо, а тепер безголосо плачуть убієнні діти на своїх родичів і не тільки в Віфліємі і в його околи­цях, а по всьому грішному світі.

Можуть заперечити: “А що має­мо робити? Ми переживаємо особ­ливо важкі часи, вже живі ледь ви­живаємо і нерозумно плодити дітей, яких не можемо забезпечити».

А коли ми так думаємо чи го­воримо, то запитаймо самих себе: а хто ж нас породив і старався забез­печити всім життєво необхідним в умовах, не завжди кращих, ніж тепер? Напевно вони не думали, що без нас їм прожити буде легше.

А що говорить про це Біблія?

Батько та мати Мойсея жили в важкому єгипетському рабстві під владою жорстокого тирана-фараона, який змушував синів Ізраїля важко працювати, та сплачувати непосильні податки. Чи були вони в кращих умовах, ніж ми?

В той час фараон придумав ди­явольсько-хитрий план вбивати хлопчиків-немовлят, щоб не мно­жився ізраїльський народ (Вих. 1).

Бабам-сповитухам, які не зля­кались царя і його наказу про вбивство хлопчиків-немовлят, Бог чинив всяке добро і благословляв їх. їхні імена ввійшли в біблійну історію, як мудрих, благословен­них Богом жінок на всі віки.

А що ж роблять в нинішні часи не баби-сповитухи, а ті що вчи­лись в вищих школах, приймали клятву Гіпократа, навіть люди з вищою освітою? — Цілком свідомо, професійно вбивають ненародже­них немовлят.

Якому «фараонові» вони поко­рились? А кому услуговують ті, що заради брудної наживи, вироб­ляють, як прийнято зараз говори­ти “засоби масового знищення” ді­тей: протижиттєва фармацевтична індустрія, такого ж напрямку ме­дицина, література, політика.

Та як є споживачі, то завжди знайдуться виробники і поста­чальники цього смертоносного то­вару. Батько і мати Мойсея не ду­мали, що вони в тяжкій неволі і праці, та ще й під страхом смерті (по причині непослуху наказу цар­ського — віддати свого сина на смерть), зберегли його життя і він став вождем народу Божого.

Всемогутній Бог, Який з-за лю­бові до всіх людей послав у цей світ Свого Сина, щоб спасти нас від гріха і вічного осудження за наші провини, дає нам Свою по­раду і допомогу в цьому питанні: “На Господа здай дорогу свою, і на Нього надію клади, і Він зро­бить” (Пс. 37:5).

“Я був молодим і постарів, і не бачив я праведного, щоб опущений був, ні нащадків його, щоб хліба просили, кожен день виявляє Він милість та позичає, і над потомством його благословення” (Пс. 37:25-26).

Лукавий навіває страх про ве­ликі труднощі великої сім’ї і веде до злочинних дій проти власного потомства. А Бог каже: “На Гос­пода здай дорогу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить, і Він випровадить, немов світло, твою справедливість, і правду твою — немов південь” (Пс. 37:5-6). Він спланує сім’ю твою і забезпечить всім необхідним, тільки будь по­кірний Йому, Його слову, і не будь “мудрим” у власних очах.

Молоде подружжя під час їхньо­го шлюбу в християнській церкві, чують про їхні обов’язки згідно Слова Божого в сімейному житті, як жінки до чоловіка, так і чоловіка до жінки. На цю тему немало гово­риться проповідей і пишеться трак­татів, але на тему, яку ми тут виго­лошуємо, говориться і пишеться дуже мало. І молоде, і старше по­дружжя, в своїй життєвій дорозі часто поступають за звичаями цьо­го гріховного світу, який уже дій­шов до стану Содому і Гомори, які були знищені Божим вогнем за своє беззаконня.

Осуєчені життєвими проблема­ми і клопотами люди забувають про Слово Боже і молитву, і ті­лесне життя перемагає духовне, несе за собою гординю, неприми­римість, непослух, суперечки, злість, яка переростає в ненависть і сім’я стає нещасною і розбитою. А таке положення в сім’ї негатив­но впливає на долю майбутнього покоління.

Ми не можемо оправдатися тим, що були залишені на самих себе щодо виховання і народження дітей

—    Сам Бог дав нам запевнення, що буде турбуватись нами і нашими дітьми. Часто буває так, що ті, що бажають мати дітей — їх не мають, але вони можуть допомогти тим, хто їх має більше ніж інші, або при­вести сирітку до тепла свого дому.

А якщо Бог спланував дати вам більше дітей, Він знає ваші можли­вості, здібності, добрі (і не дуже добрі) риси вашого характеру, як чоловіка, так і жінки. Він не зали­шить вас і все буде для вашого добра.

Але ми не можемо не нагадати також про деякі крайності, які бу­вають в ставленні чоловіка до сво­єї дружини. На підставі слів, які сказав Бог до Адама і Єви: “Пло­діться і розмножуйтесь і напов­няйте землю” (Бут. 1:28), вони переконані, що велика кількість дітей в сім’ї, це є велика воля Бо­жа. Біблія не стверджує, що через одну сім’ю Адама і Єви мала на­повнитись людьми вся земля.

Апостол Петро пише, звертаю­чись до чоловіків: «Чоловіки, — так само живіть разом із дружи­нами за розумом, як з найслабкішою жіночою посудиною…” (1 Петр. 3:7).

Жіночий організм Бог створив у Своїй премудрості слабшим і багато в чому відмінним від чоло­вічого, зате наділений здатністю дітонародження, що є великим за­думом Творця, бо саме через діто­народження прийшли в цей світ великі пророки, сподвижники віри і, накінець, Сам Господь Ісус Христос, Якого народила свята Діва Марія.

Чи не про це сказав Господь до змія, який схилив перших людей до гріха ще в Едемі: «Я покладу ворож­нечу між тобою й жінкою, між на­сінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту” (Бут. 3:15). “Як настало ви­повнення часу, Бог послав Свого Сина, що народився від жони” (Гал. 4:4). Жінки також є “співспадкоєм­ниці благодатного життя” (1Петр. 3:7). І тому звернімо особливу увагу на те, про що пише апостол Петро: “чоловіки живіть разом з дружина­ми за розумом” і не тільки тому, щоб не бути для них гіркими. А тому, що як ми вже згадали, жіночий організм не завжди знаходиться у відповідно­му стані; за це Бог теж не забуває, і через пророка Єзекіїля говорить до чоловіків: “А чоловік, коли він спра­ведливий, і чинить правду і справед­ливість… до жінки під час її нечисто­ти не наближається” (Єз. 18:6). Або прочитайте Лев. 18:19; 20:18. Ви заперечите: “Це було за часів Старо­го Завіту”. Але ж природа жіноча не змінилась і в Новому.

Апостол Петро вищенаведеними словами каже до нас, що в деяких періодах жінка є нездоровою, як, наприклад в післяродовий період.

Жінка, ослаблена від частих родів, обезкровлена, обезсилена, до краю виснажена, а чоловік, не звертаючи на це уваги, “виконує волю…” і за рахунок страждань дружини досягає “святості”. І ви­падки такого життя не «за розу­мом», приводять часто до того, що діти залишаються сиротами…

Бог визначив періоди відпочин­ку для жіночого організму, щоб здоров’я і сили повністю віднови­лись, ввійшли в норму. Ми повинні на це вважати і для нас ап. Павло пише таку настанову: “Кожен із вас щоб умів тримати начиння своє в святості і честі, а не в пристрасній похоті, як і погани, що Бога не знають” (1 Фес. 4:4-5). Порнографія, еротична література і в значній мірі світська сучасна музика сприяють розпалюванню пристрастей. Піст і молитва угашають надмірні при­страсті і забезпечують розумну поведінку в інтимному житті по­дружжя. А усякі світські хитрощі і шукання гріховних засобів, які вбивають ненароджених дітей, приводять до втрати здоров’я жінки-матері, до безпліддя і ведуть злочинців до страшного кінця.

Слово Боже закликає: “Не зва­жаючи ж Бог на часи невідомости, ось тепер усім людям наказує, щоб скрізь каялись, бо Він визначив день, коли хоче судити по правді весь світ через Мужа, що Його на­перед Він поставив…” (Дії 17:30,31). Якщо ви пережили часи невідомос­ти, не знали, або й знали що робите зло, то ж яка вам щаслива нагода нині покаятись, поки ще ви не пе­рейшли у вічність, щоб не піти з тяжкою провиною на суд Божий за власних, а може і чужих дітей.

Ми хочемо привести кілька ви­словів деяких осіб, які мали в свій час інші погляди по цій темі, до якої ми тільки торкнулися, але під впливом пробудженого сумління (а дехто від страху Божого) зміни­ли свої погляди і дії.

 

Доктор Б. Натансон (США, автор фільму “Німий крик”, в якому по­казано вбивство дитини в лоні матері на десятому тижні життя):

«… Хочу сказати, чим насправді є переривання вагітності. Особисто винен в 75 тисячах операцій аборту, виконаних у клініці, якою я завіду­вав. Зараз перейшов на бік захисту людського життя. Я не якась темна примітивна людина. Не католик, не протестант. Я атеїст. Моє навер­нення не продиктоване мотивами релігійними чи етичними: воно є ви­ключно результатом науковим. Дійшов висновку, що немає жодної різниці між 12 тижневим і 28 тижневим плодом. Аборт є дітовбивством. Під час “операції” плід зазнає таких самих мук, як доросла тортурована людина».

З книги М. Stypulowska «Niemy Krzik dzicka» “Niedzela”, 1985, сb.

Професор теології Т. Стичень:

«Знищуючи без розголосу людей ненароджених, ми самі стаємо сус­пільством мертвих людей. По кому подзвін? Невже ніхто його не чує? Невже не чути поминального дзвону по тих, хто відходить? Невже в мертвій тиші цього мовчання не чути голосу тривоги і перестороги. Спаси! Спаси ненароджене, аби спасти себе самого! Аби самому не вмерти морально. Пам’ятаймо слова Христа: “І все, що учинили одному з найменших братів Моїх, Мені учинили (Мт. 25:40). Власне, ці найме­нші колись осудять нас іменем Христа».

З книги J. Gula, T. Styczen» Wobronic czlowscka nіс narodzonego» — Rzym, 1986-с. 11

Др. Антуан Лісець

Хрватска:

«Маленька дитина гине від різного виду абортів. Самий розповсю­джений засіб абортів — спіраль.

Спіраль — це змія, пожираюча дітей…

Убиваючи дитину, жертвами стають також мама, батько, сім’я, все су­спільство і всі учасники цього акту, всі ті, хто приймає протижиттєві за­соби. Вбивство дитини від зачаття до народження є протиріччям Божому закону, загальнолюдській етиці, клятві Гіппократа.

При всяких обставинах, незалежно від того, бажана ця дитина чи не бажана, здорова чи хвора — люби її і залиши жити!

Дотримуйтесь стриманості до шлюбу і зберігайте вірність в шлюбі. Це захистить вас також від СНІДу, який передається деколи навіть че­рез поцілунок.

Не бійся дітей! Молись Богу, запитуючи кожен день, що би ти міг ще зробити, захищаючи життя людей, особливо ще ненароджених».

“Рятуй взятих на смерть, і невже відмовишся від приречених на вбив­ство» (Пр. 24:11).

Григорій Черненко

Євангельський голос 1/1998

Кстати, тоже очень интересно:

  • ПЕРЕМОГТИ! «Хіба ви не знаєте, що ті, що біжать на змаганнях, біжать усі, але один одержує нагороду?» (1Кор. 9:24) Зараз ми не будемо дивитися, як Бог приводить людину до покаяння, а почнемо нашу […]
  • Кого дано перемогти звірині? «І їй дано провадити війну зо святими, та їх перемогти» Об. 13:7 Ісус Христос показав рабу Своєму Іоанну дане Йому Отцем Об’явлення не для розширення кругозору, а для того, щоб […]
  • Христове домобудівництво Мій нинішній стан - це занепокоєння з приводу істинного розуміння таємниці Христового домобудівництва. Сьогоднішнє розділення християнства на чисельні конфесії при одній і тій же Біблії є […]
  • Щоб встояти «Зодягніться в повну зброю Божу, щоб ви могли встояти проти хитрощів диявола» Еф. 6:11 «Отже, улюблені... постарайтеся стати перед Ним незаплямованими і бездоганними у мирі» 2Петр. […]

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Понравилась публикация !? Хотите получать новые прямо в свой почтовый ящик ? Нет ничего проще !